Важкі наслідки економічних загулів

Америка відновлюється після боргової кризи швидше за Європу, але чому?

Минуло майже п’ять років з тих пір, як на світ навалилася кредитна криза, а її гнітючі наслідки досі вчуваються в усьому, від жалюгідних даних за обсягом виробництва до величезної кількості безробітних. Але тим, хто бажає ще гостріших відчуттів, можна порадити прочитати звіт McKinsey Global Institute, присвячений процесу відмови від позикових коштів. У ньому йдеться про те, що в багатьох розвинених країнах процес скорочення боргу ще зовсім навіть і не розпочався. В Америці непідйомне боргове навантаження дещо знизилося, але зменшення настільки мізерне, що в порівнянні з ростом у період з 2000 по 2008 роки, що навряд чи варто про нього згадувати. А в більшості європейських країн борг навіть зріс. Таким чином, післякризовий похмільний синдром може затягнутися ще років на десять, а то й більше.
Події в країнах по обидва боки Атлантики розвиваються за різними сценаріями через різну динаміку боргу в приватному секторі. Починаючи з 2008 року, державні позики зросли скрізь, що призвело до збільшення дефіцитів бюджету. Але в Америці зростання державного балансу супроводжувався скороченням приватних. З 2008 року скоротилися всі категорії боргового фінансування в приватному секторі – серед компаній і домогосподарств. Заборгованість фінансового сектора повернулася до рівнів 2000 року. Корпорації і так ніколи не відрізнялися особливою жадібністю до позикових коштів, але і вони скоротили обсяг позик. Така ж динаміка, що важливо, відзначається і в секторі домогосподарств. Співвідношення боргу домогосподарств до доходу у США знизилося на 15% в порівнянні з максимумами 2008 року після зростання більш ніж на 30% за попередні 8 років. За даними McKinsey, американські домогосподарства пройшли вже трохи більше третини шляху свого процесу скорочення боргу. Таким чином, вони можуть вилікуватися від свого абстинентного синдрому вже до середини 2013 року.

В Європі приватний сектор скорочує свої борги менш активно, а, в деяких випадках, навіть нарощує їх. У Великобританії заборгованість у фінансовій галузі зросла з 2008 року. В Іспанії корпоративний борг (як частка від ВВП) вище, ніж у більшості розвинених країн, при цьому не видно ніяких ознак його зниження. Але найбільша різниця відзначається в секторі домогосподарств. Споживчий борг практично не змінився навіть у тих країнах, де він злетів до еверестових висот в період кредитного буму, наприклад, в Іспанії і Великобританії. На думку аналітиків McKinsey, британським домогосподарствам буде потрібно ще близько десяти років, щоб розплатитися з боргами. Це зовсім не означає, що американці більш дисципліновані або економні. Споживчий борг скоротився в основному завдяки дефолтам, зокрема, за іпотечними позиками. Американський ринок житла переживає набагато глибшу кризу; в деяких штатах нерекурсивні правила кредитування полегшують процедуру дефолту (люди можуть відмовитися від іпотечних боргів, не ризикуючи втратити інші активи). Дві третини від загального зниження заборгованості домогосподарств (приблизно на 600 млрд. доларів) обумовлено саме дефолтами. Іпотеки на суму 250 млрд. доларів знаходяться в стадії позбавлення права викупу по заставній. Між тим, в Європі, після того, як лопнула кредитна бульбашка, ціни на житло майже не змінилися, зате відсотки по іпотеках знизилися завдяки плаваючій ставці по кредитах і прагненню банків іти на зустріч. За даними Банку Англії, 12% всіх іпотечних позик у Великобританії користуються відмовою банків від застосування каральних заходів. Менше людей позбулися житла, але процес зниження боргового навантаження може затягнутися на роки. Крім того, скорочення боргу в приватному секторі США відбувається на тлі ослабленої фіскальної політики. Регіональні уряди і уряди штатів скорочують бюджети, але на федеральному рівні (принаймні, донедавна) ніякої фіскальної консолідації не спостерігалося. У Європі ж вирує криза державного боргу, а це означає, що уряди добровільно-примусово скорочують свої роздуті бюджети, не чекаючи, поки приватний сектор завершить процес відмови від позикових коштів.

Приклади з півночі

Північні країни вигідно відрізняються своїми колишніми успіхами в питаннях скорочення боргу. У звіті наводиться McKinsey два найбільш яскравих приклади: досвід Швеції і Фінляндії після банківських криз на початку 1990-х. Борг знижувався в два етапи. На першому етапі приватний сектор позбувся своїх боргів; економіка при цьому залишалася ослабленою, а рівні державного боргу росли. На другому етапі почалося відновлення економічного зростання і тривалий процес зниження боргового навантаження на рівні держави. В обох країнах економіка багато в чому покладався на процвітання експортного сектора, чого на цей раз не передбачається. Але Швеція почала скорочувати дефіцит тільки після відновлення економіки; Фінляндія спробувала передчасно запустити програму консолідації, чим спровокувала новий напад рецесії. Аналітики McKinsey ретельно уникають згадки про те, що політика фіскальної консолідації, насаджувана в Європі, в корені хибна. За їхніми словами, сьогоднішні умови відрізняються від тих, які були на початку 1990-х: європейські уряди стартують з більш високими рівнями боргів і дефіцитів, що не залишає їм місця для маневру. Але суть зрозуміла. Америка ближче до успішної шведської моделі виходу з кризи, ніж Європа. Скоротити борг, не маючи можливості спертися на економічне зростання, вкрай важко, а масштаби фіскальної консолідації в Європі такі, що цьому зростанню просто не звідки взятися.

Більше того, європейські уряди менш рішуче використовують можливості структурних реформ, спрямованих на стимулювання зростання, ніж північні країни. У звіті йдеться про те, наскільки радикально Швеція і Фінляндія змінили свої економіки під впливом боргових криз. Банки були націоналізовані і реструктуровані; цілі сектори, наприклад, роздрібний, були виведені з-під регулятивного контролю. Реформи також дозволили підвищити продуктивність і збільшити обсяги інвестицій. Сьогодні ніхто не поспішає з такими заходами. Америка не далеко просунулася в питаннях структурних реформ, орієнтованих на стимулювання зростання, крім того, у неї на руках довгий список невідкладних справ, починаючи від поліпшення якості професійного навчання і до скорочення витрат на охорону здоров’я. А ось в Європі потенційна вигода від структурних реформ величезна, але політики, проте, воліють зациклюватися на фіскальній консолідації. Але все може змінитися. Велика частина Єврозони переживає рецесію, тому структурні реформи набувають пріоритетного значення. Новий уряд в Іспанії почав з додаткових заходів фіскального посилення, але зараз він має намір прискорити реформу на ринку праці. Італійський прем’єр Маріо Монті теж спочатку підвищив податки і скоротив витрати, але тепер він збирається вирішити питання з профспілками. Ангела Меркель, канцлер Німеччини, також вважає, що європейським країнам потрібно робити акцент на зростання. Проте зміна політичних пріоритетів у Європі не врятує країни від зростання боргового навантаження. Сумно, дуже сумно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*